варнашрама- локалізована версія

[zabzaz]

Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от поліартрiту,
Показує нам, де дорога к храму.
Лесь Подерв'янський ("Пaвлiк Морозов")

Зараз наша люба ненька сто їт ь на роздоріжжі . Після падіння однієї з імперій ми втратили більше ніж отримали. Скоріш не втратили. Просто ми не зробили нового. Чого ж саме. Не починайте пхекати з кислими минами. Я не буду зараз казати про вже насточортіле матеріальне. Ми не зробили соціального устрою. Коли була та імперія все було просто. Був шлях. На завод, поле, фабрику, в армію. Все крутилося навколо нього. Були ті хто підтримував і противники. Але шлях все одно був один. Він був віссю. З падінням багрової імперії він розсипався. Зараз ми його шукаємо. Але не досить вдало. В пошуках данного ми рвонули на захід. Так там добре. За собаками прибирають. Але чи так там добре як здається. На це питання ви можите отримати відповідь подивившись кілька днів новини. Не все в них так чотко. Духовність підкачала. Матеріальне випячене як незнамо що. Якщо в них припустимо погано. То давайте дивитись в інший бік. Ось е схід. Духовність аж пре. В кожній дірі алтар. Народ молиться. Творяться чудеса. Але тут і правда очі муля. Діра вона дірою завжди і буде. Ми люди і в більшості з нас е потреби. Якщо в когось е моральна потреба жити в печері то він може її вдовольнити. Ось ліс копай барлогу і флаг тобі в рики. Але більшість з нас хоче жити в комфортабельних котеджах. я це кажу про себе але надіюся що ви в цьому будете солідарні. Отже отримуємо класичне роздоріжжя. Там щось добре, і там теж щось добре. Куди піти. І саме тут ми починаемо працювати по правилу гвинта. Крутимось крутимось. Поки не вкручюемось по вуха в те на що нінароком вступили. Треба щось робити? Треба! Що? А давайте зирнемо в історію. Там жили трушні філософи, мислителі, да і взагалі народ розумний. Бо якщо те що сказано не забуто за таку кількість років то мабуть в цьому ось е. а також на нашу землю. Бо якщо ми тут то ми тут не зазря а тому що так треба. І на перше питання нам вже відповіла географія. Яке питання? Питання шляху. Якщо нам повністю не підійшов не один шлях розвитку то зробимо третій. Ми все таки люди. Творці а не тварі. І таке можна продивитись з давніх давен. Завжди ці землі поєднували одне і друге. Згадати тількі шлях « із варягів, у греки» з однієї сторони елліни зі своєю культурою але ласі до багатств та інших пороків, з іншої племена що спали в шубах і майже не мились, але малі все що треба, хутра, золото, ресурси руди, дерева. А культура що жила тут взяла собі то що надибали. Додали те що принесли з собою, свое. І отрималися ми. Один з найсильніших, напрацьовитіших, найрозумніших народів. Отже якшо коротко то. Взяти з заходу те що в них добре розвинуте. Матеріальну науку. і зробимо для своєї тушки файно. Між іншим так йшла Японія. Якщо хтось згадае то було таке «економічне диво» після війни вони змогм піднятись до рівня який ми бачимо зараз. Вже і величезних бойових роботів випускають. Але знову культура. Жоден японець не піде з роботи вчасно. Вони ще кілька годин будуть робити. Робити. А на роботу вони приходять раніше. Плюс вихідний це час щоб зробити те що не зробив або те що буде потрібно. ніяких відпочинків. Самі прибігають на роботу бо скучають. Але ми до таких крайностей приходити не будемо. Отже я запропонував взяти зв сходу технології. Але все ще не розкритим залишаеться друга частина рівняння. Духовність. Вона не якийсь ресурс і її не добувають в шахтах. Вона просто е. а появляеться вона через суспільний устрій. Тобто те як ми живемо в биту. Багато хто бачить що його треба міняти. Що так жити не можна. Що сміття і дохлі неки на вулицях це не кавай. Але воно не віходить за рамки вищезазначених фраз і їх варіацій. І залишаеться фразою. Чому. А чим замінювати. Кращого не придумали. Придумали. Ось наша наприклад цивілізація зародилась на індійському півострові. То давайте там пошарудимо. Шарудимо шарудимо. Знайшли. Варнашрама-дхарма. Опа. Ідеальний соціальний устрій. Ну що ж в кожному ідеальному можна знайти щось практичне. Отже мною пропонуеться використати принцип варнашрама-дхарми на наших теренах. Бо коли я почну говорити ми всі зрозуміло що для нас підійде максимум половина. Бо що добре для індусів то для нас… дивно. Отже почнемо розглядати подану мною систему. Почнимо ми як звичайно з най головнішого і з того на чому тримаеться вся система. Отже сама система складаеться з чотирьох прошарків. Шудри. Ви знаете що їх ставили за рабів. Але тут ми одразу робимо зноска. Варнашрама-дхарма не древній кастовий строй індії. Так вона відноситься до нього. Навіт більше саме вона е його підгрунттям. Але таким чином як і дарвінівська система для расової теорії. Якщо взяти щось і по потрібному його трактувати то ви як раз потрібне і отримаете. Тому жадібні до влади правителі перетворили древню систему в доволі жахливу його інтерпретацію. Але ми не відсталі індуси. Тому в нас буде все пучком. Отже повернемось до наших шудр. Якшо не вдаватись в нудні терміни то це люди які пруться від фізичної роботи. які не просто мають працювати в полі. А ті кому це подобається. Кому подобаеться щось створити своїми руками . того самого бойового робота. Це маніпулятори суспільства. Вони все роблять. А якщо б їх не було то нічого звісно не робилось. І ми просто вимерли з голоду. В цьому і був прорахунок індусів. Вони задавили рукі і вони почали гірше працювати. Бо не можна перетягнути джгутом руку на десять днів а потім ходити і кричати. Чогось вона в мене холода, синя, і воняє. Потім е вайшї. Це клас торговців. Вони типу шлунок. Бо одне діло все виробити. А інше діло шоб воно було використане. Що нам з того процесора що на складі лежить. Вони також все підтримують матеріально. Бо якшо щось виробляти то файно ти будеш виробляти тільки одну річ. А на те щоб виробляти іншу вже треба буде звикати. А якщо робити для себе все самому то від тебе нічого не залишиться коли ти спробуєш зібрати собі газову плиту. Отже повинен бути хтось хто роз приділить рівномірно те що виробили шудри. Бо самі бачите, магазин то добра вешч. І повинні розуміти що без ринкової економіки ми досить швидко загнемось. А без економіки взагалі і того швидше. Але тут в системі е ще дещо. Ми бачимо що в заході на горі саме вайшї. Тому там так матеріально добре. І нам потрібні такі люди якщо ми хочемо щоб у нас все було. Та на заході про дещо забули. У вайшї повинно бути благочестя(не тількі в ного але для нього це найжиттевоважливіше) . Що це значить. Якщо подивитись на захід то там багатіють через жадобу. Хто зможе вилити в океан ядерні відходи, той і в дамках. Хто на більшій купі грошви лежить той і перший. Але це не життя. Тому вони також підтримують культуру. Всі центри, розважальні. Будувати школи і дитбудинки, лікарні, проводити концерти. Це з грошей що вони заробили. Вони розвивають суспільство. Це благочестя. Бо все одно туди ніхто з собою нічого не протащить. Тут закрадаеться привид комунізму. Що люди не можуть зібратися і самі все побудувати. Все одно будуватимуть вони. Чтого не залишити шур. А ці дармоїди, нічого не роблять. Ет ні. Ціна грошей то проявляеться коли. Під час їх передачі з рук у руки. Плюс доставити саме те сами в ту мить це теж мистецтво. Плюс працювати задарма завжди в лом. Самі розуміете що велетенській суботник коли все місто збираеться і … далі можна підставити все що завгодно. Це утопія . Плюс малий додаток. Бути вайшею і вивчитись на економіста це дуже різні речі. Бо одне діло це йти на економ бо ти будеш працювати з грошима. А інше коли ти вже в малому віці знайшов шо біля твого дому баща де продають дешевше солодоші і почав іх перепродувати у школі бо поруч не було магазина солодощів. За завишеними звичайно цінами. До цього повинна лежати душа. Далі гірше. Кшатрії. Вони як голова і кулаки. Саме слово розшифровуеться як звільнення від болі. Це управлінці і вояки. Управлінці. Ну як розуміемо управляють. Вони несуть на собі всю важкість управління країною і системою в цілому. Саме вони підштовхують вайшїв до того щоб вони тратились на благо чинність. Бо все таки своя сорочка вони ближче до тіла. На них лежить відповідальність при форс-мажорах. Повінь, пожежа, та багато чого. Кшатрій знае що робити. Де взяти воду або її перемістити. Де поселити поранених. організація. Без неї майже нікуди. Також на їх плечах і закономірності. Завжди будуть старі і безпритульні, малі діти і бездомні собаки. Отже кшатрії вирішують ті питання які і чіпають всіх і не дуже нагальні. Ну що там. Бігають собаки і бігають. А коли дитину покусають то ось тобі й на. А що зробиш горло то вже в ганчірку. Інший вид кшатрія це кшатрій воїн. Це той хто робить подвиги. Пожежники, військові, міліція. Чим багатша людина тим більше в неї дальніх родичем. Так і тут. Чим багатша країна тим більше хочуть вхопити шматок. Зявляеться мафія. Сусіди бува своїх буратін зашлють шось захапати. Ті ж самі собаки. Хтось має пристрелити скаженого пса. Врятувати дитину з вогню. Це робота кшатрія. Подвиг довжиною в життя. Але вони повинні бути розумними і мати мудрість та чистоту. Міліція це добре але коли доходить до ситуації. Підемо негра побемо, хочю побачити чи бувають в них синці, чи ні. Вже треба задуматись що щось не так. Так як вони можуть вбивати то повинні розуміти шо вбивство це не вихід. І шо його не можна приміняти завжди. Як я вже показав на прикладі. Вони повинні розуміти що сила це дар а не подарунок. І чистими від поганих думок. Щоб запобігати їх появі. Також їм не рекомендують їсти м'ясо. Бо воно дає лишню агресію. Яку потім відчувають ті з ким вони працюють. Також як я вже казав . вони повинні просто пертись від того що вони роблять добро людям. Я не бути прив’язаними к грошам взагалі. А в свою чергу інші класи їх підтримують. Бо голодний буде думати про те як прогодувати себе і сімю а не про те як побудувати школу. Тут і зв'язок з вайшею і шудрою. Один робить інший перерозподіляє третій дає курс і захищяє. Тут я мав би казати про брахманів. Але не буду. І розповім чому. Бо те що е в голові індуса і те що е в нашій. То різні речі. Якщо їх вчать поважити гуру з дитинства. То для нас чогось вірити на слово якомусь дядькові. Це нам не характерно. Та також в нас е своя голова на плечах. Я пропоную от що. Гуру це не корочка і не просто назва. Це стиль життя. Так ми всі не будемо аскетизувати чи там ще щось робити. Але ми всі також е трошки гуру. Для тих кого ми старші ми гуру. Суть слова гуру це вчитель. І ми всі вчимо один одного. А в основному самого себе. В індії на справжного гуру покажуть люди. В нас не тичють пальцями. Отже ми всі повинні стати брахманами для себе, і своїх близьких. В моїй роботі багато говориться про те що робота повинна подобатись. Так. Бо коли шось робиш а воно тобі аж серце жме. То це не робота. А коли робиш свою роботу. То аж птахи повинні співати. Шо значить своя робота. Це та для якої ти призначений. Якщо тобі стало добре на роботі. Знач вона твоя. Тут нам підкаже назва. Варнашрама дарма. Слово дарма означае властивість. Властивість лева – впольовувати газель, квітки – рости, студента – спати на парах. І вони зкриті в людині. А коли розкриваються то все кавайно. На це натякав видатний Українець Григорій Сковорода (хто не знае то є хлопчина з 500 гривнів ). Він один додумався розглядати роботу не як те що потрібно ташити як ярмо ф те що приводить до "чесного життя" і "чистої совісті" . Що веде людину до щастя. І являється вільним потягом. Як це проявляеться. Ось два студента. Один добре знає хімію другий має фантазію. І першому треба скласти довге ессе а другий мається над задачею. Всі не задоволені. Перший хоч в голову цвяшки вбивай. Не може нічого придумати цікавого. А другий теж за цвях тягнеться. Не можу виходити помилка в 1800 процентів. А по формулі здаеться нормально. Все, пів дня вже перепаскуджені. А коли кожен займаеться спорідненою працею. Перший пише аж фурчить. Сторінки з під клавіатури летять. А другий вже можу і пів задачника перерішати. І головне двое ж щасливі. А робота то зроблена. Шоб щось отримати треба щось рівноцінне віддати. Закон рівнозначності. Так і тут. Кожен щось віддав і щось отримав. На загальний баланс речей це не мало впливу. Але обоє стали щасливими. Вони робили те до чого душа лежала. І через це стали краще. Так і з варнами. Саме на Варни а не на касти повинне ділитись суспільство. Не за тим де хтось народився. А за тим до чого лежить душа. В кожный варны своя споріднена праця. Якшо використати цю техніку то ви самі не встигнете оглянутись як ваша споріднена праця зіллеться з хором інших праць. І з них випливе барвисте і гарне полотно нашого життя.